Етнопедагогіка – педагогічна наука, яка вивчає особливості етнічного виховання. Методологічним підґрунтям етнопедагогіки є визнання того, що дитина формується в певному етнічному осередку, який має визначальний вплив на її світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння. Завдяки цьому в дитини формуються почуття, світогляд, практична і творча діяльність. Етнопедагогіка досліджує:

1) основні педагогічні поняття народу (догляд, виховання, самовиховання, перевиховання, повчання, навчання, привчання);

2) дитину як об'єкт і суб'єкт виховання (рідне дитя, сирота, приймак, однолітки, друзі, чужі діти, дитячий осередок); 3) функції виховання (підготовка до праці, формування морально-вольових рис характеру, розвиток розуму, турбота про здоров'я, прищеплення любові до прекрасного);
4) чинники виховання (природа, гра, слово, спілкування, традиція, побут, мистецтво, релігія, приклад-ідеал (особистості-символи, події-символи, ідеї-символи);

5) методи виховання (переконання, приклад, наказ, роз'яснення, привчання і вправа, побажання і благословення, заклинання, клятва, прохання, рада, натяк, схвалення, докір, домовленість, заповідь, повір¢я, зарікання, розкаяння, покаяння, проповідь, заповіт, заборона, загроза, прокляття, лайка, покарання, побої);

6) засоби виховання (забавки, лічилки, прислів'я, приказки, загадки, епос, казки, легенди, перекази, міфи тощо):

7) організацію виховання (трудові об'єднання дітей і молоді, молодіжні свята, загальнонародні свята).